У Тернополі 20-річний Богдан дивом вижив під завалами багатоповерхівки після ракетного удару: хлопця витягли рятувальники, які почули його крики під час “хвилини тиші”.
Що сталося
19 листопада російська ракета зруйнувала житловий будинок у Тернополі. Внаслідок атаки загинули 33 людини, серед них шестеро дітей, ще 94 отримали поранення. Шестеро мешканців досі вважаються зниклими безвісти.
Богдан у момент обстрілу перебував удома на 9-му поверсі. Його мама встигла спуститися до укриття, а хлопець залишився у квартирі. Після удару він опинився затиснутим у кухні між п’ятим і шостим поверхами — бетонні конструкції, уламки, холодильник, кухонний стілець і стіл буквально зімкнулися навколо нього. Богдан лежав у позі ембріона, з перебитою рукою, майже без простору для дихання.
Як рятували Богдана
Під час чергової “хвилини тиші” рятувальники ДСНС почули крики про допомогу. Встановили з хлопцем контакт, заспокоювали його, просили не витрачати сили й чекати. “Я його заспокоював, казав: ‘Не нервуй, не витрачай сили, бо над тобою дуже багато завалу, треба розібрати. Наберися терпіння і чекай. Ми тебе обов’язково врятуємо’”, — згадує рятувальник Денис Карпенко.
Операція тривала кілька годин. Шестеро рятувальників вручну розбирали завали, працювали обережно, щоб не нашкодити хлопцеві. Богдан був наляканий, але не втрачав надії. “Це диво, як він вижив. Я ще такого не бачив”, — зізнається Карпенко.
Мама Богдана весь цей час молилася і чекала під будинком, поки тривали роботи.
Масштаб трагедії та наслідки
Тернопіль переживає одну з найстрашніших трагедій за останні роки. Пошуково-рятувальні роботи тривали до 22 листопада: поліція, криміналісти, кінологи, медики працювали на місці, вилучали фрагменти тіл для ідентифікації, адже багато людей досі вважаються зниклими безвісти. Сотні тонн уламків вивезено за межі міста, зареєстровано понад 600 звернень щодо знищення чи пошкодження житла.
Богдану надають медичну допомогу, його стан стабільний, попереду тривала реабілітація. Місто об’єднується у підтримці постраждалих, організовує допомогу, вшановує пам’ять загиблих.
Історія Богдана — це символ віри, незламності та професіоналізму українських рятувальників. Він вижив там, де шансів майже не було.