Тої осені відпочивала у бабусі в селі. Її хата з краю, якраз біля лісочка.
Зранку прокинулася, взяла кошик, натягла довгі гумаки та почимчикувала до лісу. Хотіла прогулятися, може, якісь гриби чи ягідки знайду. Або ж вовчі сліди…
Ввімкнула музику в навушниках, ходжу, насолоджуюся сонечком та свіжим повітрям. І тут повертаю голову назад – на мене біжить чоловік. Такий кремезний, підкачаний, у чорних окулярах. Ще й так важко дихає.
Мене тато навчив деяких прийомів самооборони. Ну я ж дівчинка, мало що може трапитися зі мною.
От чоловік підбігає, залишилося між нами декілька кроків…І я кидаю йому в голову кошик
-Ти що, ненормальна? – кричить чоловік
– А ти чого тут бігаєш? Я зараз поліцію викличу. Ти маніяк, ану не наближайся до мене
– Здуріла чи що? Я бігаю, бо готуюся до кросу з перепонами. Це тобі треба швидку викликати, щоб добре полікували!
Запалала тиша. А потім я почала так голосно реготати, що аж ворони порозліталися геть.
Ось така історія знайомства з моїм теперішнім чоловіком.
А з вами траплялися схожі ситуації? Розкажіть нам у коментарях!
Фото з відкритих джерел
