У Львівській області сьогодні, 23 грудня, прощаються з одинадцятьма захисниками, які віддали життя за Україну на різних фронтах війни. Серед них — і досвідчені військові, і добровольці, які стали до лав армії після початку повномасштабного вторгнення. Ця подія об’єднує громади, нагадуючи про ціну свободи та про те, як війна торкається кожної родини.
Поховання відбуваються у різних містах і селах Львівщини. Загиблі воїни служили у різних підрозділах — від прикордонників до артилеристів і десантників. Вони загинули у боях на Чернігівщині, Донеччині, Дніпропетровщині, а також на території Курської області Росії, що підкреслює масштаб і складність бойових дій, у яких бере участь українська армія.
Імена та історії полеглих
- Андрій Козловський, 31 рік, інспектор Карпатського прикордонного загону, загинув 11 грудня біля Михальчини Слободи на Чернігівщині.
- Олександр Сюсяйло, 25 років, старший навідник артилерійського дивізіону, служив за контрактом з 2020 року, загинув 16 грудня під Тихим на Дніпропетровщині.
- Михайло Микичак, 53 роки, доброволець, водій, загинув 16 грудня біля Щурового на Донеччині.
- Євген Стах, 49 років, командир артилерійського взводу з села Городищенське, загинув 18 грудня.
- Сергій Холевка, 39 років, розвідник-навідник з Нового Роздолу, вважався зниклим безвісти, загибель підтверджено 14 грудня.
- Микола Пущак, 34 роки, загинув 17 грудня під час бойового завдання в селищі Шевченкове на Донеччині.
- Іван Заяць, 56 років, інспектор прикордонної служби з Сокаля, долучився до оборони у червні 2024-го, загинув 11 грудня біля Михальчини Слободи.
- Богдан Шулик, 47 років, стрілець з травня 2024-го, вважався зниклим безвісти з 6 грудня, загинув біля Плєхово Курської області.
- Андрій Костишин, 42 роки, боєць 81-ї аеромобільної Слобожанської бригади, загинув 22 вересня 2024 року.
- Володимир Сизов, 39 років, служив у 15-й бригаді артилерійської розвідки та 5-й штурмовій Київській бригаді, загинув 11 липня 2024 року.
- Роман Гадомський, 45 років, учасник АТО та ООС, служив у 80-й десантно-штурмовій Галицькій та 101-й бригадах тероборони, загинув 21 грудня.
Чому це важливо для кожного
Ці імена — не просто статистика. Кожен із загиблих мав родину, друзів, плани на майбутнє. Вони захищали не лише державу, а й спокій своїх рідних, безпеку міст і сіл, можливість для інших жити під мирним небом. Серед них — ті, хто служив з 2020 року, і ті, хто став до зброї вже після 24 лютого 2022-го. Двоє воїнів — Сергій Холевка та Богдан Шулик — тривалий час вважалися зниклими безвісти, і лише нещодавно їхні сім’ї отримали підтвердження про загибель.
Масштаб втрат і географія загибелі — від Чернігівщини до Донеччини, від Дніпропетровщини до Курської області РФ — свідчать про те, що війна не має “далеких” фронтів. Вона стосується кожного, незалежно від місця проживання чи професії. Для громад Львівщини це — не лише біль втрати, а й нагадування про ціну незалежності та важливість підтримки родин загиблих.
Щодня о 9-й ранку в Україні лунає хвилина мовчання. Сьогодні вона особливо болюча для Львівщини, яка прощається з одинадцятьма своїми героями. Світла пам’ять кожному, хто віддав життя за Україну.