Оновлена стратегія національної безпеки США, яку оприлюднила адміністрація Дональда Трампа, чітко сигналізує: Вашингтон прагне якнайшвидшого припинення бойових дій в Україні, але уникає прямих формулювань про російську агресію. Документ розставляє акценти інакше, ніж це часто подається у ЗМІ, і визначає нові пріоритети для американської зовнішньої політики.
Що насправді сказано про Україну
У стратегії йдеться про необхідність «швидкого припинення бойових дій в Україні» — саме так, без прямого акценту на ролі Росії як агресора. Формулювання максимально нейтральні: у тексті використовується термін «українська війна», а не «російсько-українська», і відповідальність Москви не підкреслюється окремо. Це важливий нюанс, адже документ не подає війну як морально-політичну битву за український суверенітет, а радше як вузол європейської безпеки, який потрібно «закрити» для стабілізації регіону.
Припинення бойових дій в Україні у стратегії пов’язується з ширшими цілями: стабілізацією економік Європи, запобіганням ненавмисній ескалації чи розширенню війни, а також відновленням стратегічної стабільності у відносинах із Росією. Таким чином, для США це питання не лише підтримки України, а й зниження ризиків для всієї Європи та можливості зосередитися на інших глобальних викликах.
А також — забезпечити поствоєнне відновлення України для її виживання як життєздатної держави, — йдеться в документі, який оприлюднив Білий дім.
Відносини з Росією: ставка на стабільність
Один із ключових пріоритетів, зафіксованих у документі, — відновлення стратегічної стабільності у відносинах із Росією. Хоча європейські союзники сприймають РФ як екзистенційну загрозу, США бачать свою роль у дипломатичному посередництві та зниженні ризику прямого конфлікту, а не в максимальному стримуванні чи ізоляції Москви.
У медіа також з’являлися аналітичні сценарії, які пов’язують логіку стратегії з можливими «пакетами» врегулювання: обмеження чисельності ЗСУ, дальності ракет, територіальні поступки, економічне співробітництво США та РФ після війни. Однак ці сценарії — не частина офіційного документа, а радше відображення політичних дискусій навколо нього.
НАТО та роль Європи
Стратегія окремо підкреслює: США прагнуть покласти край уявленню про НАТО як альянс, що безкінечно розширюється. Це сигнал Москві та іншим гравцям: нові розширення блоку не розглядаються як автоматична перспектива, а розширення подано як те, чого треба уникати, щоб не провокувати нові конфлікти. Для України та інших потенційних кандидатів це означає фактичне «заморожування дверей НАТО», навіть якщо прямо це не сказано.
Паралельно Вашингтон вимагає, щоб європейські союзники взяли на себе більшу відповідальність за власну оборону та суттєво збільшили оборонні витрати. У деяких матеріалах згадується навіть план довести внески членів НАТО до 5% ВВП, а також критика ЄС за надмірну регуляцію та обмеження свободи слова. Це свідчить про курс на військову та політичну автономізацію Європи.
І постане питання, чи будуть вони бачити своє місце у світі — або свій союз зі Сполученими Штатами — так само, як це бачили ті, хто підписував статут НАТО, — йдеться в заяві.
Зміна регіональних пріоритетів
Оновлена стратегія зменшує вагу Близького Сходу у зовнішній політиці США. Причини — диверсифікація джерел енергоносіїв, ослаблення окремих загроз і переорієнтація уваги на Західну півкулю та Індо-Тихоокеанський регіон. Сам Близький Схід розглядається радше як напрям інвестицій і стабілізації, а не головне поле військово-політичного протистояння, як це було раніше.
Натомість значно більший акцент робиться на Західній півкулі (боротьба з нелегальною міграцією, наркотрафіком, впливом ворожих держав) і на Індо-Тихоокеанському регіоні, де йдеться про конкуренцію з Китаєм і підтримку статус-кво навколо Тайваню. Для США це означає: Європу потрібно стабілізувати й делегувати європейцям, а критичні ресурси спрямувати туди, де вирішується довгострокове домінування Вашингтона.