У Вараському районі Рівненщини 35-річну жінку, яка задушила свою новонароджену доньку, суд визнав неосудною та відправив на примусове лікування до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Трагедія сталася 2 липня цього року в одному з сіл району. Жінка народила дитину вдома, а згодом притисла немовля до себе, спричинивши механічну асфіксію — дитина померла через нестачу кисню. Тіло дівчинки правоохоронці знайшли на ліжку під покривалом.
Слідство встановило: на момент скоєння злочину жінка мала психічне захворювання, не усвідомлювала своїх дій і не могла ними керувати. Судово-психіатрична експертиза підтвердила її неосудність. Саме тому суд не призначив їй тюремного покарання, а ухвалив рішення про госпіталізацію до спеціалізованого психіатричного закладу із суворим наглядом.
За словами прокуратури, такий захід має на меті не лише лікування, а й запобігання можливій небезпечній поведінці жінки в майбутньому. До набрання ухвалою законної сили її вже помістили до спецзакладу, де вона перебуватиме під постійним контролем.
Що відомо про жінку та обставини
Відомо, що жінка вже має двох дітей, але була позбавлена батьківських прав. Третю вагітність вона ретельно приховувала від родичів. Офіційних коментарів від її сім’ї чи органів опіки наразі немає.
Чому це важливо
Ця історія гостро піднімає питання своєчасної психологічної та соціальної підтримки жінок у кризових ситуаціях. В Україні випадки, коли мати позбавляє життя новонароджену дитину, розглядаються окремо — стаття 117 ККУ враховує особливий психоемоційний стан жінки після пологів. Проте у цьому випадку експертиза засвідчила повну неосудність, а не просто пом’якшення відповідальності.
Для суспільства це означає, що замість класичного вироку з позбавленням волі, жінка перебуватиме у психіатричному закладі стільки, скільки вимагатиме її стан здоров’я. Рішення про зміну заходів або припинення лікування ухвалюватиме суд на підставі медичних висновків.
Така практика спрямована на захист як самої жінки, так і оточення, а також підкреслює важливість раннього виявлення психічних розладів і роботи соціальних служб із сім’ями, де вже були проблеми з батьківськими правами.