Сьогодні Львів прощається з легендою української естради — Степаном Гігою, який пішов із життя у 66 років. Біля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла зібралися десятки людей: рідні, друзі, шанувальники та культурні діячі, щоб віддати останню шану співаку, чиї пісні стали частиною життя багатьох українців.
Прощання розпочалося о 14:00 у храмі на вулиці Театральній, 11. Люди почали збиратися ще задовго до початку церемонії — багато хто залишився на вулиці, щоб попрощатися з маестро. Родина Степана Гіги — дружина Галина, син Степан, донька Квітослава та онуки — були поруч, а серед присутніх можна було побачити військових, молодь з різних міст і відомих діячів культури. Артиста зустрічали співом церковного хору та звуками трембіт, а до храму несли живі квіти.
Після церковної служби о 15:00 на площі Ринок біля Ратуші відбудеться загальноміське прощання. Далі похоронна процесія вирушить на 75-те поле Личаківського кладовища — саме там, згідно із заповітом, поховають Степана Гігу.
Чому це важливо для львів’ян і всієї України
Степан Гіга був не просто співаком — його творчість об’єднувала покоління, а концерти завжди збирали повні зали. Його пісні, як кажуть львів’яни, стали народними, а сам артист залишався вірним українській мові та культурі. «Велика втрата для української культури. Він ніколи не співав російською, завжди був патріотом», — ділиться львів’янка Марія. Поціновувач Володимир згадує: «Об’єднував покоління, особливо молодь і дітей».
Під час повномасштабної війни пісні Гіги отримали нову хвилю популярності серед молоді, а сам артист допомагав армії. Його улюблена пісня «Цей сон» присвячена Назарію Яремчуку, і саме вона сьогодні звучить у пам’ять про маестро.
Коротко про життєвий шлях Степана Гіги
- Народився 16 листопада 1959 року в селі Білки на Закарпатті.
- Освіта: Ужгородське музичне училище, Київська консерваторія.
- Соліст ансамблів «Зелені Карпати», «Стожари», оперної студії Гнатюка, Закарпатської філармонії.
- Перший сольний альбом — 1995 рік; заслужений артист — 1998, народний — 2002.
- Перший в Україні «Золотий диск», власна студія GIGARecords.
- Нагороди: орден князя Костянтина Острозького I ступеня (2002), срібний і золотий ордени Андрія Первозванного (2005–2006), орден «За заслуги» III ступеня.
Останні дні та прощання
Степан Гіга помер 12 грудня у реанімації Першого ТМО Львова після тривалої боротьби з хворобою, ускладненою цукровим діабетом. З 19 листопада він перебував у важкому стані, переніс операцію та ампутацію ноги. Напередодні, 14 грудня, у храмі тривало прощання до 23:00, а о 19:00 відбувся чин парастасу.
Міський голова Андрій Садовий закликав зробити прощання тихим і світлим. Священник у храмі подякував артисту за любов, якою він обдарував людей, і побажав, щоб його пісні жили у серцях українців.
Сьогодні Львів і вся Україна прощаються з людиною, яка залишила по собі не лише музику, а й відчуття єдності та гідності. Його творчість залишиться з нами назавжди.