П’ятигодинна зустріч Володимира Путіна з американською делегацією не змінила головного: Кремль відмовився навіть обговорювати припинення війни по поточній лінії фронту, а сам Путін залишився вірним своїм початковим воєнним цілям. Чому це важливо — пояснюють експерти та політики.
Що сталося: переговори без поступок
За словами політичного експерта Максима Розумного, тривалі переговори з Путіним не принесли жодних реальних результатів. Кремль не готовий ані до перемир’я “по фактичній лінії зіткнення”, ані до політичного рішення, яке виглядало б як відступ від заявлених цілей. Дипломатичний канал зі США не вплинув на позицію російського керівництва: головна мета — повний контроль над Донецькою областю, і від цієї вимоги Путін не відступає.
Особистий фактор: як Путін впливає на переговори
Розумний пов’язує формат зустрічей із віковими змінами Путіна. Замість прагматичних торгів він дедалі частіше вдається до довгих монологів, “лекцій” і нав’язування власної картини світу співрозмовникам. Це робить переговори затяжними й малоефективними: вони більше потрібні самому Путіну для самопідтвердження, ніж для реального пошуку компромісу.
“A що cтоcyєтьcя cтpaтeгічниx інтepecів і peaльної peзyльтaтивноcті, то тyт Пyтін якpaз дyжe логічний і paціонaльний. Cпpaвa в томy, що він нe можe дозволити cобі погодитиcя нa пpипинeння вогню по лінії зіткнeння”, – cкaзaв він.
Чому Кремль не піде на мир “по лінії фронту”
Ключова теза експерта: Путін не може дозволити собі завершити війну, не захопивши всю Донецьку область. Це руйнує легітимаційну основу так званої “СВО” — обіцянку “захистити Донбас”. Для російського суспільства фіксація фронту без повного контролю над Донеччиною виглядає як поразка, що загрожує образу “переможця” і може розхитати внутрішню стабільність режиму.
Попри емоційну риторику, Путін діє раціонально: він не йде ні на перемир’я, ні на компроміс, який зменшує шанси продати суспільству результат як “перемогу”. Спекуляції про “велику стратегію” чи масштабні плани на роки наперед експерт вважає перебільшеними: головна мета — вибратися з війни не в статусі переможеного, а хоча б із чимось, що можна подати як здобуток.
Коли може завершитися війна: оцінки з України
Народний депутат Федір Веніславський оцінює часовий горизонт завершення війни як кінець 2025 року або до березня 2026-го. Він наголошує: динаміка подій рухається до закінчення активної фази, але конкретну дату спрогнозувати неможливо. Йдеться не про “безкінечну війну”, а про перспективу кількох найближчих років — конфлікт не виглядає таким, що триватиме десятиліттями у нинішньому форматі.
| Аспект | Суть оцінки |
|---|---|
| Результат переговорів | Жодних вагомих поступок Кремля, відмова фіксувати фронт як основу миру. |
| Поведінка Путіна | Вікові зміни, схильність до монологів і повчань, а не до компромісу. |
| Воєнна ціль | Мінімум — повний контроль над Донецькою областю для внутрішнього “образу перемоги”. |
| Простір для миру | Обмежений: Путін не прийме сценарій, де виглядає переможеним. |
| Горизонт завершення | Оцінка окремих українських посадовців: кінець 2025 – початок 2026 року. |
Міжнародний контекст і сигнали
Президент Франції Еммануель Макрон публічно спростував чутки про “зраду” України з боку США, наголосивши на збереженні міцного партнерства між Європою та Вашингтоном і відсутності недовіри між ними. Тим часом у Кремлі заявляють про можливу зустріч Путіна з Дональдом Трампом, використовуючи це як інформаційний інструмент для тиску на Захід.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) констатують: Путін зберігає початкові воєнні цілі щодо України та не демонструє готовності до реальних компромісів. Переговори без зміни балансу сил на фронті або глибокої внутрішньої кризи в РФ навряд чи приведуть до стійкого миру — максимум до тимчасових тактичних пауз, які Кремль сприйматиме як шанс перегрупуватися.