Дипломатична напруга між Україною та Польщею знову вийшла на поверхню: президент Польщі Кароль Навроцький публічно відмовився їхати до Києва, натомість очікує, що Володимир Зеленський першим приїде до Варшави і особисто подякує за підтримку. Ця вимога викликала неоднозначну реакцію навіть серед польських дипломатів і стала ще одним проявом глибшого конфлікту між двома країнами.
Що сталося: позиція Навроцького та реакція Києва
Кароль Навроцький чітко заявив: він не планує візиту до України, а Зеленський, на його думку, має приїхати до Варшави, подякувати польським військовим і суспільству за допомогу та відновити контакти на найвищому рівні. Цю позицію раніше озвучували і в оточенні польського президента, і керівник Бюро міжнародної політики Марчин Пшидач, наголошуючи: якщо президент України хоче зустрічі, він має приїхати до Варшави.
Водночас Київ пропонував дати для візиту Навроцького в Україну, посилаючись на дипломатичну традицію, за якою новообраний президент першим їде до ключових сусідів. Проте польська сторона наполягає на «симетрії» та жесті вдячності.
Слова Сікорського: критика і заклик до гнучкості
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський у радіоефірі прямо розкритикував вимогу Навроцького щодо демонстративної подяки від України. Він заявив, що наполегливе очікування поклонів від країни, яка бореться за виживання, викликає у нього огиду. Водночас Сікорський додав: «У президента Зеленського корона з голови б не впала», якби той проявив ініціативу і сам попросив про візит до Варшави, навіть якщо формальні протокольні правила говорять про інше.
На зауваження журналіста про класичну дипломатичну норму (старший за стажем лідер приймає молодшого), Сікорський відповів: «Війна змінює правила», натякаючи на необхідність гнучкості заради політичного результату.
Глибший контекст: історія, політика і внутрішній фактор
Ситуація навколо візиту — лише верхівка айсберга. Навроцький послідовно виступає проти членства України в НАТО та ЄС, доки не будуть вирішені історичні питання між Києвом і Варшавою — насамперед суперечки навколо Волині, УПА, місць пам’яті та трактування Другої світової війни.
Вперше президент Польщі вирішив не продовжувати спеціальний закон про допомогу українцям, що стало сигналом про зміну пріоритетів і дистанціювання від попередньої проукраїнської політики. Водночас Навроцький не демонструє проросійських симпатій: він відмовився зустрічатися з Віктором Орбаном через його візит до Москви і розкритикував «мирний план Трампа» як такий, що заохочує агресора.
Українське питання стало інструментом для мобілізації польського електорату: частина суспільства втомилася від тягаря підтримки, і жорстка риторика щодо Києва підвищує рейтинги серед консервативних виборців.
Можливі наслідки для Києва і Варшави
Для України вимога Навроцького створює небезпечний прецедент: якщо Київ погодиться на публічні «жести вдячності» в обмін на нормалізацію відносин, інші країни можуть спробувати конвертувати свою допомогу у подібні символічні поступки. З іншого боку, жорстке дотримання протоколу може затягнути конфлікт і послабити проукраїнський консенсус у Польщі, навіть якщо практична співпраця триватиме.
Реалістичний вихід — знайти компромісний формат зустрічі, наприклад, на полях міжнародного саміту або в третій країні, щоб жодна зі сторін не виглядала так, ніби її «викликали на килим». Питання історичної пам’яті та побутових конфліктів навколо біженців можуть бути винесені в експертно-урядові діалоги, а не в публічний обмін символічними докорами президентів.