Відомий український актор і стронгмен Іван Кононенко, який майже рік вважався зниклим безвісти, загинув на фронті під час боїв на Курському напрямку. Йому було 42 роки.
Ця новина стала потрясінням для багатьох: Кононенко був не лише командиром взводу ЗСУ, а й добре знаним у кіно та спорті. Його смерть офіційно підтвердила сестра, а також Державне агентство з питань кіно України. Для рідних це завершило тривалий період невизначеності, коли надія змінювалася страхом — майже рік вони чекали бодай якоїсь звістки про долю Івана.
Похорон героя відбувся 9 листопада в Києві. Провести Івана в останню путь прийшли рідні, друзі, колеги з кіноіндустрії та побратими по службі — це ще раз засвідчило, наскільки він був авторитетною і шанованою людиною як у мистецькому, так і у військовому середовищі.
Іван Кононенко: шлях від кіно і спорту — до фронту
До початку повномасштабної війни Кононенко активно працював у кіноіндустрії та спортивному середовищі. Він входив до команди легендарного стронгмена Василя Вірастюка, здобував перемоги та призові місця на десятках турнірів, зокрема на Ukraine Open 2006 Olimp Strongman.
У кіно Іван знімався у багатьох популярних українських проєктах, серед яких:
- «Слуга народу»
- «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво»
- «Кріпосна» (іноді згадується як «Фортечна»)
- «Перші ластівки»
- «Скажене весілля»
- «Київ вдень та вночі»
- «Реальна містика»
- «Дозор»
- «Жовта Зірка»
- «Вересень»
- «Слідчі»
- «Карась»
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Іван добровільно вступив до лав Збройних сил України. На фронті він служив командиром взводу, виконував бойові завдання на одній із найнебезпечніших ділянок — Курському напрямку, де тривають інтенсивні бої поблизу кордону з РФ.
Що означає ця втрата для суспільства
Історія Івана Кононенка — це не лише особиста трагедія для його родини та друзів. Вона нагадує, яку ціну платить Україна у цій війні: на фронті гинуть не лише професійні військові, а й відомі діячі культури, спорту, науки. Для багатьох українців це ще одне підтвердження того, що війна торкається кожної сфери життя, і кожна втрата — це біль для всієї країни.
Майже рік Кононенко вважався зниклим безвісти — це важке випробування для будь-якої родини. Офіційне підтвердження загибелі, як правило, означає, що проведено ідентифікацію або отримано беззаперечні докази смерті. Для рідних це завершує період невідомості, хоча не зменшує болю втрати.
Державне агентство з питань кіно підкреслило, що Іван був не лише військовим, а й багаторічним учасником української кіноіндустрії та спортивної спільноти. Його ім’я залишиться у пам’яті як символ сили, таланту та відданості країні.